Дитячий будинок сімейного типу
Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей.
Порядок створення дитячих будинків сімейного типу та влаштування в них дітей регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року “Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу”. Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, з урахуванням результатів навчання, подання відповідного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей про наявність умов для його створення.
Які діти можуть бути влаштовані до дитячого будинку сімейного типу?
До дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які мають визначений статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. В першу чергу до дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які перебувають між собою у родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин вони не можуть виховуватися разом. Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми протягом дванадцяти місяців з дня створення. Контроль за його комплектуванням здійснює місцева служба у справах дітей.
Хто може стати батьками-вихователями?
Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи. Особи, які виявили бажання стати батьками-вихователями, в обов’язковому порядку мають пройти навчання, організоване обласними (міськими у містах Києві та Севастополі) центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо, за спеціальною програмою. Слід враховувати, що коли хоча б один із кандидатів у батьки-вихователі не пройшов курс підготовки, визнаний в установленому порядку недієздатною або обмежено дієздатним, позбавлений батьківських прав, чи це колишній опікун (піклувальник, усиновитель), позбавлений відповідних повноважень за неналежне виконання покладених на нього обов’язків, то Ви не отримаєте дозволу на створення дитячого будинку сімейного типу. Не можуть бути прийомними батьками особи, які були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.
Існують також обмеження для кандидатів у батьки-вихователі за віком. Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, щоб на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу (18 років). Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу розраховано таким чином, щоб до досягнення батьками пенсійного віку дитина могла стати повнолітньою. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. Також на заваді створенню дитячого будинку сімейного типу можуть стати вади фізичного чи психічного здоров’я потенційних батьків-вихователів (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства). Відповідні вимоги висуваються і до членів родини батьків-вихователів.
Перелік документів, які необхідно подати до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.
Вам потрібно підготувати і передати в районну державну адміністрацію (міську раду)наступні документи:
заяву про створення дитячого будинку сімейного типу (від подружжя приймається спільна заява, підписана обома подружжями);
– копії своїх паспортів;
– довідку про склад сім’ї (форма №3);
– копію свідоцтва про шлюб (для сімейних пар);
– довідку про стан Вашого здоров’я та членів сім’ї, які проживають разом з Вами (довідка про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра);
– довідку про проходження курсу навчання кандидатів у батьки-вихователі і рекомендацію Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення Вас у банк даних про сім’ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;
– нотаріально засвідчену письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з Вами, на створення дитячого будинку сімейного типу або написану власноруч в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів;
– довідку про доходи сім’ї за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;
– довідку про наявність чи відсутність судимості;
– висновок служби у справах дітей за місцем проживання про можливість створення Вами дитячого будинку
Прийомна сім’я
Прийомна сім’я – це сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно бере на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у свою сім’ю, для того щоб надати можливість дітям, які з різних причин позбавлені можливості проживати в рідній родині, жити в безпечному та люблячому сімейному оточенні нової родини, де вони зможуть реалізувати свій потенціал.
Функціонування прийомних сімей регулюється Положенням про прийомну сім’ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 565 від 26 квітня 2002 року (із змінами та доповненнями).
Прийомні діти проживають і виховуються у прийомній сім’ї до досягнення 18-річного віку, а в разі навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації – до його закінчення, але не довше ніж до досягнення 23 років.
Діти, влаштовані до прийомної сім’ї, зберігають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та можуть бути усиновлені. Вихованці прийомної сім’ї, якщо це не суперечить інтересам дитини, і не заборонено рішенням суду мають право підтримувати стосунки з біологічними родичами. Дитина у прийомній сім’ї зберігає за собою усі пільги і державні гарантії, її утримання і виховання забезпечує держава. На кожну дитину прийомні батьки отримують грошові допомогу у розмірі двох прожиткових мінімумів плюс 35% за виконання обов’язків по догляду і вихованню дитини. Також за прийомними дітьми зберігається право на аліменти, пенсію інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вони мали до влаштування у прийомну сім’ю.
Як створити прийомну сім’ю?
Для прийняття відповідного рішення, особа або особи, які виявили бажання створити таку сім’ю звертаються із заявою до районного (міського) центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді або в службу у справах дітей райдержадміністрації (міської ради) та подає наступні документи:
– заяву ;
– довідку про доходи за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;
– документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;
– копію свідоцтва про шлюб ( для осіб, які перебувають у шлюбі);
– копії паспортів;
– висновки про стан здоров’я;
– довідку від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявником;
– довідку про наявність або відсутність судимості;
– письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом з особою, яка бажає взяти дитину–сироту або дитину позбавлену батьківського піклування у прийомну сім’ю, засвідчену нотаріально або написану власноруч у присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів, про що робиться позначка на заяві із зазначенням прізвища, ім’я, по батькові, підпису посадової особи та дати.
(Строк дії документів становить дванадцять місяців з дати видачі)